Лекція

Тема: Походження людини, раси людини

1. Докази походження людини від тварин.

2. Фактори, які впливають на еволюцію людини.

3. Етапи еволюції людини.

4. Раси людини.

5. Діяльність людини як еволюційний чинник.

1. Відповідно до сучасних уявлень людина у системі тваринного світу посідає чітко визначене положення. Як біологічний вид людина належить до типу Хордових, підтипу Хребетних, класу Ссавців, підкласу Звірів, інфракласу Справжніх звірів (плацентарних), ряду Приматів, підряду Антропоїдів, родини Гомінідів, роду (єдиного на Землі) Людини (Homo), виду (єдиного на Землі) Людини розумної (Homo sapiens).

До типу Хордових людину дозволяє віднести те, що на ранніх етапах ембріонального розвитку внутрішній осьовий скелет її (на стадії 3-5 тижнів) являє собою хорду, серце — пульсуючу трубку, є клоака, порожнина глотки містить зяброві щілини, нервова трубка закладається на спинному боці, тіло має двосторонню симетрію.

У процесі розвитку ембріона хорда перетворюється на хребетний стовп, формується череп і щелепний апарат, у 1,5-3-місячного ембріона є хвіст, до 6 міс. зберігається волосяний покрив. Усі ці ознаки, а також поява скелета, парних вільних кінцівок, наявність 5-ти відділів головного мозку, формування серця на черевному боці дозволяє віднести людину до хребетних.

Людина належить до ссавців, тому що має всі ознаки цього класу: вона є істотою теплокровною; її хребет розділений на 5 відділів; шкіра має волосяний покрив, потові й сальні залози; є діафрагма; чотирикамерне серце; зуби трьох різновидів (корінні, ікла, різці). Крім того, усі системи внутрішніх органів людини подібні до органів ссавців. Цю подібність завершує вигодовування малят молоком матері (є молочні залози).

Наявність матки й живлення плоду через плаценту дозволяє віднести людину до плацентарних ссавців.

Такі ознаки, як передні кінцівки хапального типу (перший палець протистоїть іншим), наявність нігтів, одна пара сосків молочних залоз, розташування очей в одній площині (забезпечує стереоскопічний зір), заміна молочних зубів на постійні і багато іншого дозволяє віднести людину до приматів.

З людиноподібними мавпами в людини також багато спільних ознак: подібна структура мозкового й лицьового черепа, добре розвинені лобні частки головного мозку, слабо розвинена нюхова зона, велика кількість звивин кори великих півкуль, наявність апендикса, зникнення хвостового відділу хребта, розвиток мімічної мускулатури та ін.:

Про анатомічну спорідненість людини й тварин свідчить також наявність у людини рудиментів та атавізмів.

Крім морфологічних ознак, про подібність людини й людиноподібних мавп свідчать і фізіологічні дані: подібні резус-фактор і групи крові (система АВО), статеве дозрівання настає порівняно пізно (строк вагітності у горили близько 9 міс), у приматів і людини спільні паразити і спільні хвороби (грип, холера, черевний тиф, віспа, сифіліс і багато інших).

Останнім часом наука має у своєму розпорядженні методи визначення еволюційної спорідненості організмів шляхом порівняння їхніх хромосом та білків. Білки синтезуються на основі спадкової інформації, закладеної в генах. Спорідненість між видами тим більша, чим більша подібність між білками, відповідно, і нуклеотидними послідовностями молекул ДНК у представників цих видів.

Генетичні дані, що свідчать про походження людини від тварин, свідчать, що у людини і шимпанзе 91 % генів подібні, у людини і гібона — до 70 %; у геномі людини виявлені гени, ідентичні генам примітивних комахоїдних ссавців, які були вихідною групою для еволюції всіх приматів. У генотипі людини є також гени, передані через довгий ряд проміжних форм від рибоподібних предків, і т.д.

Вони утворюють дві різні гілки одного стовбура, тобто походять від одного., спільного предка. Такими предками були давні, вимерлі кілька мільйонів років тому, невеликі (завбільшки з собаку середнього розміру) мавпи, яких назвали пропліопітеками, їхньою батьківщиною була північносхідна частина Африки. Жили вони на деревах, харчувались рослинною їжею. Від цих мавп еволюція пішла в різних напрямах. Внаслідок дивергенції утворилися предки сучасних людиноподібних мавп – орангутангів і гібонів, а також дріопітеків (деревні мавпи). Можливо, що дріопітеки дали декілька гілок викопних форм, у тому числі дуже великих (до Людина і сучасні людиноподібні мавпи подібні між собою не лише за своїми морфологічними і фізіологічними особливостями, а й є близькими родичами. Основні етапи еволюції людини.3.2,5 м заввишки) людиноподібних істот – гігантопітеків.

Один з видів дріопітеків був, мабуть, тією гілкою, з якої починається розвиток предків сучасної людини. Ця форма шляхом дивергенції утворила велике число видів австралопітеків, які жили у Східній і Південній Африці. Ці мавпи жили на рівнинах, для пересування використовували в основному задні кінцівки, тобто були прямоходячими. Зріст їх досягав 120-140 см, об’єм черепа – близько 500 см3. Найдавніші австралопітеки жили близько 6 млн років тому. Знгфядь праці в австралопітеків ще не було. Очевидно, для захисту і нападу вони використовували лише каміння і палиці, як це роблять і сучасні мавпи.

Близько 3 млн років тому у Східній Африці жили великі мавпоподібні істоти, які нагадували австралопітеків, рештки їх було виявлено у Східній Африці, в Кенії на оєрезі озера Рудольфа. Об’єм головного мозку цих істот Досягав 800 см3. Поряд з рештками їхніх скелетів було виявлено примітивні кам’яні знаряддя. Важко сказати, чи були ці істоти вже людьми, чи належали до австралопітеків. Наявність примітивних знарядь, виготовлених із гальки, оброблених ударами об іншу гальку, дає підставу вважати їх “людьми з озера Рудольфа” (термін Р. Лікі) і відносити до І етапу становлення людини. Цей І етап було названо найдавнішими людьми, або архантропами. До нього відносять багато різноманітних знахідок скелетів. Зокрема, в Африці (олдувайський пітекантроп), в Азії (яванський пітекантроп і синантроп), в Європі (гейдельберзька людина). Жили вони в різний час: найдавніші – понад 1 млн років тому, “молодші” – 400 тис. років тому. Всі ці знахідки об’єднують в одну групу Іза трьома ознаками: об’єм головного мозку в межах 1000 см3 і лише у синантропів дещо більший – 1100 см3; відсутність членороздільної мови, про що свідчить відсутність валика на підборідді; наявність найпримітивніших кам’яних знарядь – скребків, наконечників, сокир.

Тільки найпрогресивніші з них – синантропи – користувались вогнем, що підтверджують багатометрові шари попелу, знайдені у місцях стоянок (мал. 34).

– давні люди, або палеоантропи, були значно поширені на території Європи, Азії та Африки. Найдавніші з них з’явились понад 250 тис. років тому, останні зникли близько 40 тис. років тому. Давні люди мали зріст 150- II етап160 см, об’єм головного мозку ~1300-1600 см3 (близький до об’єму мозку сучасної людини). Проте череп давніх людей характеризувався розвитком надбрівних дуг, дуже розвиненою нижньою щелепою. Найвідоміші знахідки, зроблені в Європі, було названо неандертальцями (за назвою долини Неандерталь поблизу м. Дюссельдорфа в Німеччині).

На дій стадії розвитку давні люди постійно користувались вогнем, причому вже вміли добувати його з використанням каміння. Ретельно обробляли кам’яне знаряддя, крім кам’яного використовували і зроблене з кісток. Знахідки кісткових голок свідчать про наявність одягу із шкур тварин. Характерно, що на цій стадії розвитку у давніх людей вже існувало поховання вмерлих, яке, ймовірно, супроводжувалось певними ритуалами.

еволюції людини – перші сучасні люди, або неоантропи. З’явились вони близько 40 тис. років тому і належали вже до виду Homo sapiens – людина розумна. Об’єм головного мозку у них був таким самим, як і в наших сучасників – 1500-1600 см3, зріст – 170-III етап180 см. Рештки неоантропів було знайдено в різних місцях земної кулі. Найвідоміші знахідки зроблено у Франції поблизу містечка Кроманьйон – кроманьйонці. Цей етап характеризується трьома основними особливостями: припиненням біологічної і початком соціальної еволюції; формуванням основних рас; високим рівнем розвитку культури (оброблялися не лише кам’яні знаряддя праці, а й виготовлялися прикраси, кам’яні фігури, малюнки). Все це свідчить про появу на цій стадії абстрактного мислення.

В еволюції людини було багато бічних гілок, які закінчувались повним вимиранням. В один і той самий час могли жити різні групи Архантропів, причому сильніші і більш розвинені форми могли знищувати відсталих у своєму розвитку. Велику роль в еволюції предків людини відіграло харчування м’ясом, оскільки полювання на дичину стимулювало добір, а висока енергетична цінність м яса давала змогу рідше їсти. З розвитком соціальних відносин почала розвиватися турбота про літніх людей як носіїв соціальне корисної інформації. У неоантропів почали виявлятися альтруїстичні схильності, які забезпечували переваги їхнього володаря в умовах життя в суспільстві. Значним досягненням людини розумної було приручення (одомашнення) тварин і перехід до культивування рослин. Це був найважливіший крок на шляху вивільнення людини від повної залежності від випадкової удачі в пошуках їжі. В результаті розвитку мислення людина почала глибоко розуміти природу і впливати на неї. Саме людину розумну можна визначити як “матерію, яка пізнає саму себе”.

До невирішених проблем антропогенезу відносяться загадкові причини втрати людьми волосяного покриву, хоча навіть у тропіках по ночах холодно й усі мавпи зберігають вовну. Залишаються непоясненими шапка волосся на голові людини, виступ уперед підборіддя і носа з поверненими чомусь униз ніздрями; функціональні причини розходжень між зубами людини й інших приматів, хоча усі вони вважаються в харчуванні однаково всеїдними, генетично неймовірна швидкість (як звичайно думають, за 4-5 тисячоріч) перетворення пітекантропа в сучасну людину (Homo Sapiens) і багато чого іншого.

4. Найчисельнішою людською расою є європеоїдна або біла, яка складає понад 40% населення земної кулі. Для представників цієї раси характерна світла шкіра з значними варіаціями залежно від кліматичних умов проживання: від дуже світлої у народів Північної Європи до дуже смаглявої та коричневої у народів теплих країн. Очі різного кольору з горизонтальним розрізом, губи тонкі, ніс помітно виступає, лоб прямий або дещо нахилений. Волосся м’яке й пряме або слабо хвилясте. У чоловіків добре ростуть борода та вуса. Представники європеоїдної раси є корінними жителями не лише Європи, але й північної частини Африки та південно-західної й південної частин Азії (араби, турки, іранці, таджики, індійці та ін.). У зв’язку з європейською колонізацією, починаючи з кінця ХV ст., європеоїди розселилися по всіх материках. Українці також належать до європеоїдної раси, як і всі слов’янські народи.

Другою за чисельністю є монголоїдна, або жовта раса. Її представники складають близько 40% населення світу. Для них притаманний жовтий колір шкіри різних відтінків. Очі темні, їх розріз косий, добре розвинена складка верхньої повіки (епікантус), яка прикриває внутрішній кут ока. Обличчя плоске, ніс виступає слабо, добре виділяються вилиці. Волосся чорне й пряме, на обличчі у чоловіків росте слабо. Монголоїди є корінними жителями Центральної, Північної, Східної та Південно-Східної Азії (наприклад монголи, казахи, якути, китайці, японці), а також Америки (індіанці).

Третьою за чисельністю великою людською расою є екваторіальна або чорна, яка становить близько 10% населення планети. Для її представників характерна чорна шкіра, темні великі очі, широкий та плоский ніс, товсті губи, нижня щелепа виступає вперед. Волосся чорне. В межах екваторіальної раси розрізняють дві гілки, які іноді вважать окремими расами: негроїдну та австралоїдну. Негроїди мають чорне коротке сильно кучеряве волосся. У чоловіків борода й вуса ростуть слабо. Негроїди є корінними мешканцями Тропічної Африки. Нині вони також живуть в Америці, куди їх предки потрапили, як раби під час європейської колонізації. Австраїди є корінними жителями Австралії та островів Тихого океану. Для них характерне темне, довге й хвилясте волосся та добре розвинений волосяний покрив на обличчі у чоловіків.

Тривалий час представники великих людських рас були ізольовані. Після відкриття нових материків й переселення людей, раси почали змішуватися. Так виникли мішані раси: метиси (люди, що народилися від шлюбу монголоїдів та негроїдів), мулатами(європеоїдів та негроїдів), самбо(монголоїдів та негроїдів). Їх переважна більшість живе в Америці.