Лекція 8

Тема: ДІЛЕННЯ ПРОКАРІОТИЧНИХ КЛІТИН. ХРОМОСОМИ.КАРІОТИП.

1.Ділення прокаріотичних клітин.

2.Ядро та його будова

3.Хромосоми. Каріотип

4.Явище плазмолізу та деплазмолізу

         1.Прокаріоти розмножуються нестатево – поділом клітини навпіл. При якому кожна з дочірніх клітин отримує подібну спадкову інформацію, як і материнська клітина. Перед поділом материнська клітина збільшується, молекула ДНК та спадковий матеріал подвоюється (детальніше при вивченні теми «Мітоз»).прокаріоти можуть розмножуватися і статево шляхом кон’югації.

– це обов’язковий компонент будь – якої еукаріотичної клітини. Одні клітини втрачають ядро протягом свого розвитку (еритроцити ссавців), у багатьох клітинах є лише одне ядро, але існують клітини, які мають багато ядер (посмугована м’язова тканина). Форма і розміри ядра клітини дуже мінливі і залежать від виду, віку, типу та функціонального стану організму. За формою ядра є: кулясті, у вигляді лінзи, веретеноподібні та ін. Розміри – від 1 мкм (одноклітинні) до Ядро         2.1 мм (яйцеклітина риб і земноводних). У деяких одноклітинних організмів є ядра двох типів: 1) генеративні – забезпечують збереження і передачу спадкової інформації; 2) вегетативні – регулюють біосинтез білків.

         Загальний план будови ядра однаковий у всіх клітин. Ядро відокремлене від цитоплазми подвійною мембраною, яка називається ядерною оболонкою. В деяких місцях зовнішня мембрана сполучається з внутрішньою оболонкою навколо особливих отворів – ядерних пор, які забезпечують вибіркову проникність і цим контролює обмін речовин між ядром і цитоплазмою. Внутрішній вміст ядра називається ядерний матрикс, який складається з ядерного соку (нуклеоплазми), ядерець і ниток хроматину.

         Ядерний сік (нуклеоплазма) заповнює простір між структурами ядра. В ній знаходиться одне або декілька ядерець, велика кількість ДНК і РНК, різноманітні білки, нуклеотиди та амінокислоти. Саме вона забезпечує зв'язок всіх ядерних структур.

         Хроматин – ниткоподібні структури ядра, утворені з білків і нуклеїнових кислот. Під час поділу клітини з хроматину утворюються хромосоми.

         Ядерця – округлі щільні тільця, які становлять собою комплекс РНК з білками, внутрішньоядерцевого хроматину і гранул – попередників хромосом. Під час поділу клітини ядерця зникають, а вперіод між двома поділами формуються знову. Функція – є місцем збирання рибосом і синтезу РНК.

         3.Хромосома – структура ядра, яка несе гени. Кожна хромосома складається з двох паличкоподібних частин – хроматид, між якими є щілина. Кожна хроматида містить ДНК, РНК, ліпіди, білки, мінеральні речовини, ферменти, які необхідні для реплікації ДНК. Хроматиди сполучаються між собою у зоні первинної перетяжки, яка поділяє хромосому на ділянки – плечі. Первинна перетяжка може розташовуватися посередині хромосоми і утворювати рівні плечі. А може бути зсунутою до одного кінця і утворювати не рівні плечі. У ділянці первинної перетяжки знаходиться утвір у вигляді диска – центромера, до якої під час поділу приєднуються нитки веретена поділу. Деякі хромосоми мають ще й вторинну перетяжку, де знаходяться гени, які відповідають за утворення ядерець.

         Сукупність ознак хромосомного набору (кількість, форма і розміри хромосом) називається каріотипом.

         Кількість хромосом різна: у людини – 46, у мухи – дрозофіли – 8, у собаки – 78, у кукурудзи – 20.

         Хромосомний набір ядра може бути:

• гаплоїдним (1n, не парний) – всі хромосоми відрізняються одна від одної за будовою;
• диплоїдний (2 n, парний) – кожна хромосома має парну хромосому, подібну за розмірами і будовою.

Клітини, які мають більше двох наборів хромосом називаються поліплоїдними: триплоїдними (3n ), тетраплоїдними (4n) і т.д.

         Пара хромосом, які мають однакові гени називаються гомологічними (ХХ).

         Пара хромосом, які мають різні гени називаються гетерохромосомами(ХУ).

У людини 22 пари у чоловіків і жінок однакові (ХХ), а 23 пара різна: у чоловіків – ХУ, а у жінок – ХХ.

         4.Плазмоліз – процес, при якому об’єм цитоплазми зменшується і вона почина відшаровуватися від клітинної оболонки.

         Деплазмоліз – збільшення об’єму цитоплазми і прилягання її до клітинної оболонки.