Самостійне вивчення

Тема: Небезпечні вірусні хвороби людини.

       Для клініцистів не існує жодної повністю задовільної класифікація вірусних захворювань — ні за вірусною структурою і номенклятурою, ні за способом передачі, ані за типом хвороби. Віруси поділяються на дві групи відповідно до того, що містять вони у своєму геномі — ДНК чи РНК, і, у свою чергу, поділяються на родини відповідно до структури.
         ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ

       У Європі і Північній Америці ВІЛ-інфекція найчастіше розповсюджується статевим шляхом серед чоловіків-гомосексуалістів, але також може передаватися гетеро статевим шляхом, через кров і продукти крови, такі як фактор VIII. Шляхи зараження, отже, подібні до гепатиту В, серед інфікованих є наркомани та хворі на гемофілію. Інфекція може також передаватися транспляцентарно.

       Початок захворювання на ВІЛ-інфекцію, як правило, безсимптомний, хоча в окремих хворих може розвиватись інфекційна мононуклеозоподібна хвороба з гарячкою. Лімфаденопатія і висипи спостерігаються протягом 2—З тижнів від початку зараження.
           Проте у переважної більшості симптоми відсутні. Після інкубаційного періоду від 1 до 10 років приблизно у 80 відсотків ВІЛ-інфікованих розвивається один з наступних синдромів:

СНІД 

         Цей пов'язаний з лімфопенією Т-лімфоцитів синдром поглиблює клітинний імунодефіцит, ускладнює хвороби, викликані умовно-патогенними мікроорганізмами, зокрема пневмоцистну пневмонію і саркому Капоши.

        Діагноз ВІЛ-інфекції потверджується виявленням сироваткових антитіл до вірусу. Наявні знання дають підстави вважати, що існування вірусу в організмі людини стійке, а отже, пацієнт, який має позитивну реакцію на ВІЛ-антитіла, повинен розглядатись як інфікований.

                                                                                                     КІР
        Кір спричинюється параміксовірусом, який розповсюджується крапельним шляхом. Одне ураження забезпечує високий ступінь опірности. Більшість людей хворіє на кір у дитинстві; мати завдяки власному імунітетові забезпечує пасивний імунітет своїй дитині протягом перших 6 місяців її життя. Кір — дуже тяжка, з великою кількістю смертельних наслідків хвороба, поширена у багатьох тропічних країнах. Інкубаційний період триває близько 10 діб до початку катарального запалення.
    Клінічні ознаки. Стадія катарального запалення. Початок кору багато чим схожий на звичайну застуду. У хворого гарячковий стан з катаральним ринітом, чханням, почервонінням кон'юнктиви і сльозотечею. На другий день, як правило, з'являються кашель, зумовлена ларингітом захриплість і фотофобія. На цій стадії діагноза кору може бути встановленою за наявністю кірного висипу на слизовій оболонці щік та язика. Цей висип має вигляд малих білих плям, оточених вузькою зоною запалення. Хвороба високозаразна протягом катаральної стадії.
        Екзантематозна стадія. На 3-4 добу хвороби висип на слизовій оболонці щік і язика зникає, а темно-червоний макулярний або макулопапульозний висип розвивається спочатку за вухами та на межі лоба і волосся. Протягом кількох годин цей висип вкриває всю шкіру: число плям швидко збільшується, вони зливаються, утворюючи характерний зовнішній вигляд кору. Коли висип повністю розвинеться — здебільшого за 2 чи 3 доби — він стає насиченим за кольором і згодом розпадається на світло-коричневі плямочки, які тонко лущаться. Нездужання і гарячка минають у міру того, як зникає висип.

                                                                                                   СВИНКА
         Свинка спричинюється парамікровірусом, який передається крапельним шляхом і уражує переважно дітей шкільного віку та юнаків. Контагіозність невисока; існують серологічні докази, що у 30-40 відсотків хворих буває безсимптомна форма інфекції. Інкубаційний період триває близько 18 діб.

       Клінічні ознаки. Погане самопочуття, гарячка, тризм і біль поблизу куточків щелепи супроводжуються слабким набряком однієї чи обох привушних залоз. Часто набряк цих залоз — це перша ознака захворювання. Підщелепні слинні залози також можуть набрякати. Набряк цих залоз минає через кілька днів, після чого можуть набрякати раніше неуражені залози. Орхіт виникає приблизно в одного з чотирьох чоловіків, які захворіли на свинку в період статевої зрілості; він, як правило, однобічний, у випадку ж двобічного орхіту наслідком може стати неплідність. Приглушена біль у животі іноді зумовлена панкреатитом чи офоритом (запаленням яєчників). Гострий лімфоцитарний менінгіт є ще одним клінічним виявом свинки. Енцефаломієліт трапляється

ІНФЕКЦІЙНА МОНОНУКЛЕОЗА (ЛІМФОЇДНО-КЛІТИННА АНГІНА)

         Інфекційна мононуклеоза — це гостра інфекційна хвороба, збудником якої є вірус Епштейна-Барра. На неї хворіють переважно підлітки і юнаки, рідше — особи інших вікових груп. Вірус уражує В-лімфоцити і реплікується в них, назовні виходить у горлі в процесі хвороби. Отже, передача відбувається шляхом орального контакту, можливо, також із слиною. Інкубаційний період триває 7-10 діб.

     Клінічні ознаки. Інфекція, як правило, починається із нездужання, втоми, головного болю, шлунково-кишкового дискомфорту, гарячки, з відсутносте апетиту. Клінічні ознаки можуть змінюватись, їх наведено в інформаційному блоці.
Висип з'являється, якщо для лікування фарингіту, на який хворіють до 90 відсотків пацієнтів, застосовують ампіцилін або амоксицилін.